Спецпроект

У храмі Гроба Господнього зійшов Благодатний вогонь

Благодатний вогонь, який вважається одним із чудес православного і вірменського християнства, зійшов сьогодні в храмі Гроба Господнього в Єрусалимі.

Про це повідомляє УНІАН.

Вогонь зайнявся у кувуклії - каплиці всередині храму, над кам`яним ложем, на якому покоїлося у Велику суботу поховане тіло Христа.

Вважається, що Благодатний вогонь з'являється у відповідь на молитви патріарха Єрусалимського і тисяч паломників, присутніх цього дня в храмі Гроба Господнього і на прилеглих до нього вулицях.

За традицією, всі свічки і світильники в храмі були згашені завчасно. Патріарх Єрусалимський Теофіл перебував у кувуклії без будь-яких підручних засобів для отримання вогню. 

Як Сагайдачний і патріарх Єрусалимський врятували українське православ'я

Після того, як сходження вогню відбулося, патріарх Теофіл вийшов із кувуклії і передав Благодатний вогонь віруючим, які перебували у храмі.

Винесення з храму Гробу Господнього благодатного вогню у християн східного обряду символізує вихід із гробу Світла Істинного (грецькою "благодатний вогонь" і звучить як "агіо фос" - "святе світло") - тобто Воскресіння Христове.

Існують як апологетичні, так і скептичні погляди християнських богословів на чудо сходження Благодатного Вогню.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.