Спецпроект

Анонс: Британську перекладачку Тичини і Ліни Костенко поховають у Каневі

15 квітня o 13.00 в Каневі біля Чернечої гори відкриють пам’ятник Вірі Річ - перекладачці української літератури англійською - яка заповіла, щоб її прах знайшов спочинок біля Шевченка.

Пам'ятник буде відкрито на Козацькому цвинтарі (вулиця Монастирок), повідомили у журналі іноземної літератури "Всесвіт". 

Віра Річ (24 квітня 1936, Лондон - 20 грудня 2009, Лондон) - відома у світі перекладачка української літератури англійською мовою; секретар Англо-Українського Товариства в Лондоні.

1935 рік: Англо-Український комітет і Східна Європа

Починаючи з 1961 року, Річ перекладала творчість Шевченка ("Кобзар" перекладено повністю), Івана Франка, Лесі Українки, Миколи Зерова, Павла Тичини, Василя Стуса, Василя Симоненка, Ліни Костенко та інших видатних українських письменників.

Авторка сотні статей про українську літературу в англомовних журналах.

У 1997 році Національна спілка письменників України нагородила Віру Річ найвищою перекладацькою нагородою - премією імені Івана Франка - за вагомий внесок у популяризацію української літератури та культури в англомовному світі. 2006 року її було нагороджено орденом Княгині Ольги.

Віра Річ

Саме в Україні 24 квітня 2006 року Віра Річ відсвяткувала своє 70-річчя, висловлюючи в такий спосіб пошану до української землі. Тоді вона висловила бажання: щоб її прах знайшов спочинок в Україні поряд із Чернечою горою, де покоїться Тарас Шевченко.

Про бажання перекладачки бути похованою в Каневі знали також її близькі британські й українські колеги.

Тому було вирішено поховати прах Віри Річ на канівській землі поряд із могилою Тараса Шевченка (прах вмонтовано в пам'ятник, що буде встановлено на "козацькому" канівському цвинтарі).

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.