Спецпроект

Дружина Шварценеггера викинула колекцію бюстів радянських вождів

Bідомий голлівудський актор і екс-губернатор штату Каліфорнія Арнольд Шварценеггер був змушений позбавитися від колекції погрудь радянських лідерів, які більше не захотіла бачити його дружина.

Про це повідомляє Ukranews із посиланням на шоу-біз-портал Canoe.

Актор розповів, що в 90-х роках минулого століття його радянські друзі-бодібілдери надіслали йому сувенір - погруддя Леніна, з якого почалася колекція, що включає також погруддя Брежнєва, Андропова та інших радянських лідерів.

"Вони надіслали мені цей бюст Леніна, але проблема була в тому, що вони продовжили надсилати мені дедалі більше статуй. Я поставив їх у себе вдома біля басейну", - розповів Шварценеггер, пояснивши, що зрештою його дружина Марія Шрайвер висловила невдоволення колекцією.

У бойовику "Червона спека" Шварценеггер грав радянського капітана міліції Івана Данко з Київської школи МВС

"Марія подумала, що я збожеволів. "Чому біля нашого басейну всі ці радянські статуї?", - заявила дружина й вивезла їх усіх геть", - пояснив актор.

Проте, Шварценеггеру вдалося зберегти найбільш пам'ятний екземпляр колекції.

"Але я залишив собі Леніна, тому що він був першим (у колекції)", - сказав актор. З його слів, невеличкий бюст Леніна стоїть на столі в його кабінеті.

Нагадаємо, Арнольд Шварценеггер був губернатором штату Каліфорнія з 2003 по 2011 роки. Протягом цього часу він дозволяв собі тільки епізодичні ролі в кіно, як, наприклад, роль у фільмі "Нестримні" Сильвестра Сталлоне.

Дружиною Шварценеггера є племінниця Джона Кеннеді Марія Шрайвер.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.