Спецпроект

Для українців початок Великої вітчизняної - найбільш значущий ювілей

Найбільш значущими ювілейними датами 2011 року для українців є 70-річчя початку Великої Вітчизняної війни, 25-річчя Чорнобильської катастрофи та 20-річчя Незалежності України.

Про це свідчать результати опитування, проведеного компанією Research&Branding Group з 1 по 9 березня 2011 року.

Так, 53% опитаних вважають найбільш значним ювілеєм 70-річчя початку Великої Вітчизняної війни, 37% - 25-річчя Чорнобильської катастрофи, 34% - 20-річчя Незалежності України.

18% респондентів вважають найбільш значущим ювілеєм 50 років з дня польоту Гагаріна в космос (квітень 1961 р.), 9% - 20 років з дня перших виборів президента України і референдуму про незалежність України (грудень 1991 р.), 5% - 20 років з дня референдуму про збереження СРСР (березень 1991 р.).

Українці шкодують за СРСР менше, ніж росіяни

7% українців назвали інші ювілеї, 9% відповіли, що "таких немає", а 5% не змогли відповісти. 

У регіональному розрізі для жителів Південного Сходу України найбільш значущою подією є річниця початку Великої Вітчизняної війни (65%), тоді як для більшості жителів Західної України найбільш пам'ятна дата - проголошення Незалежності України (66%).

Значимість річниці початку ВВВ зростає в залежності від віку респондентів: з 39% у молоді до 64% ​​у представників старшого покоління, тоді як значущість ювілею Незалежності Україна зростає з 27% у представників старшого покоління до 40% у молоді.

Чверть молодих українців незадоволена перебудовою Горбачова

Опитування проводилося методом особистого інтерв'ю в 24-х областях України і АР Крим.

Було опитано 2075 осіб. Очікувана середня похибка вибірки складає +/-2,2%.

Протягом останніх кількох років Research&Branding Group співпрацювала з Партією регіонів, а уряд Азарова обгрунтовував свої дії, посилаючись на соціологічні дані цієї компанії.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.