Спецпроект

Софію Київську і "Биківнянські могили" передали Мінкульту (ОНОВЛЕНО)

Кабінет Міністрів України вирішив передати комплекс історичних споруд "Софія Київська", який є частиною Національного історико-архітектурного заповідника "Києво-Печерська Лавра", до сфери управління міністерства культури і туризму.

Про це повідомляє Урядовий портал.

Водночас міністерству фінансів доручено передати мінкульту відповідні бюджетні призначення на утримання і розвиток "Софії Київської".

Досі один з найвизначніших пам'ятників доби Київської Русі, який включено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, перебував у сфері управління міністерства регіональної політики, будівництва і житлово-комунального господарства.

Передача "Софії Київської" в управління профільного міністерства, яке має належну науково-методичну базу і уповноважене представляти Україну у питаннях історико-культурної спадщини в міжнародних відносинах, має сприяти розвитку заповідника, проведенню науково-історичних досліджень і практично зміцнити заповідний статус  безцінної спадщини князівських часів.

Перед цим громадськість столиці і трудовий колектив Національного заповідника "Софія Київська" виступили проти передачі Софії міністерству культури

Раніше прем'єр-міністр України рішуче  висловився за те, щоб музеї і заповідники перебували в сфері управління профільного міністерства, яке повинно забезпечити їх збереження і розвиток.

Також повідомляється, що з метою ефективного розвитку Національного меморіального комплексу "Биківнянські могили", науково-методичного забезпечення історичних досліджень і музеєфікації меморіалу, уряд передав його в сферу управління Міністерства культури і туризму.

Нагадаємо, що досі "Биківнянські могили" перебували у відомстві Українського інституту національної пам'яті.

При передачі меморіалу уряд поставив перед мінкультом завдання розвинути туристичну інфраструктуру - щоб меморіал, який нагадує про злочини тоталітарного режиму, був доступний для більшої кількості відвідувачів.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.