Спецпроект

Галичани хочуть демонтувати всі пам’ятники Сталіну і Леніну

У Львові, Тернополі та Івано-Франківську розпочали збір підписів під листом до президента з вимогою демонтувати в Україні усі пам’ятники Леніну, Сталіну, Косіору та іншим особам, причетним до організації і здійснення Голодомору та репресій в Україні.

У Львові, Тернополі та Івано-Франківську розпочали збір підписів під листом до президента з вимогою демонтувати в Україні усі пам'ятники Леніну, Сталіну, Косіору та іншим особам, причетним до організації і здійснення Голодомору та репресій в Україні.

Протягом трьох днів активісти "України Соборної" зібрали кілька тисяч підписів під відкритим листом до Віктора Януковича, у якому вимагають "припинити антиукраїнську політику, політику героїзації радянської епохи та її вождів".

Один із ініціаторів акції, депутат Львівської міськради, юрист Володимир Гірняк наголошує, що ті тоталітарні діячі нищили предків саме тих людей, які живуть у східних областях України.

"Коли буде багато підписів під листом, то ми його відправимо Президентові, щоб він побачив, як не лише галичани, але й східняки ставляться до тоталітарних вождів", - розповів депутат Радіо Свобода.

Галичани закликають мешканців усіх українських регіонів вимагати демонтажу пам'ятників і знаків, змінити назви вулиць тих, хто вбивав їхніх батьків, дідів, прадідів, хто був причетними до страшних злочинів.

Відкритий лист скерують у мерії усіх українських міст.

Натомість львівський історик Микола Посівнич сумнівається, що акція зі збору підписів під відкритим листом до влади буде результативною.

На його думку, потрібно апелювати до громад, пояснювати їм, що той чи інший тоталітарний вождь зробив у їхньому селі та містечку. Лише тоді люди вимагатимуть від місцевої влади ухвалювати рішення, щоб відмовлятися від тоталітарної спадщини.

"Маємо синдром жертв посттоталітарного суспільства. Їхні нащадки вважають, що радянські вожді визволили їх і врятували від голоду. Збір підписів нічого не дасть, бо нині саме місцеві ради вирішують назву вулиці чи долю пам'ятника. Тільки громада має зрозуміти, що неприпустимо мати у селі чи місті бюст того, хто вбивав їхніх рідних, земляків", - вважає Посівнич.

В Україні, переважно в центрі і на сході, досі височіють понад 2 тисячі пам'ятників Леніну та десятки монументів іншим вождям радянської доби.

Офіційної статистики щодо їхньої кількості немає.


Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.