In memoriam. Помер ірландський політик Джон Х’юм

У віці 83 років помер північноірландський політик Джон Х’юм, який був лауреатом Нобелівської премії миру.

Про це у своєму Twitter пише Соціал-демократична та лейбористська партія Північної Ірландії (SDLP), одним із засновників якої був Х'юм. Він пішов із політики у 2004 році.

 

"Нобелівський лауреат і колишній лідер SDLP Джон Хʼюм помер вчора ввечері. Ми всі живемо в тій Ірландії, яку він собі уявляв, — у мирі та вільні вирішувати свою власну долю", — йдеться у повідомленні.

Джон Х'юм отримав Нобелівську премію в 1998 році разом з іще одним північноірландським політиком — Девідом Трімблом. Вони були головними авторами Белфастської угоди. Це був мирний договір між Британією та Ірландією для врегулювання збройного конфлікту на території Північної Ірландії.


Довідково. Конфлікт у Північній Ірландії стався на релігійному та національному ґрунті: між протестантами та католиками, між тими, хто хотів приєднатися до Ірландії, і тими, хто хотів залишатися у складі Великої Британії.

Одним з провідних учасників цього конфлікту була ІРА (Ірландська республіканська армія). Загалом під час збройних зіткнень загинули близько 3 500 людей, з яких майже половина — мирні жителі, оскільки часто бойові дії відбувалися на вулицях міст, або ж вчинялися криваві теракти.

У 1998 році конфлікт врегулювали за допомогою Белфастської угоди. Рідкі та поодинокі випадки сутичок трапляються дотепер. Громадяни Північної Ірландії (71%) та Ірландії (94%) переважною більшістю підтримали цю угоду, яка передбачала створення органів влади в Північній Ірландії, відмову Ірландії від претензій на ці території та самовизначеність північноірландців щодо подальшої долі своєї країни.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.