Спецпроект

Азаров обіцяє підтримати "виставку" про УНР та інші музеї

Уряд України має намір всіляко сприяти розвитку музейної справи, заявив прем'єр-міністр України Микола Азаров.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

"Важливість таких установ для наших людей, особливо для молоді, надзвичайно велика. Уряд це розуміє і, відповідно, буде робити все можливе для того, щоб ці установи розвивалися", - сказав він журналістам після відвідування Національного музею історії України.

М. Азаров відзначив, що раніше ознайомився з експозицією, присвяченою Українській Народній Республіці, у музеї УНР в Будинку вчителя.

Прем'єр підкреслив, що "ніхто не збирається закривати виставку".

Він також повідомив, що подальші перспективи Інституту національної пам'яті має намір обговорити з директором цієї установи на наступному тижні.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.