Спецпроект

Держкультспадщини: "замок Барона" на Ярвалу ніхто не збирається зносити

Чиновник Державної служби з питань культурної спадщини, який дозволив знести будинок на Подолі для Хорошковського, запевняє, що нікому не дозволить знести будинок на Ярославовому валу.

Перший заступник голови Державної служби з питань національної культурної спадщини Віктор Вечерський прокоментував побоювання, висловлені учасниками акції на підтримку так званого "Будинку барона".

Як запевняє Вечерський, "будинок Барона" (а насправді колишній прибутковий будинок М.Підгорського) на Ярославовому валу, 1 з 21 червня 1986 року перебуває на державному обліку як пам'ятка архітектури та містобудування, а також як пам'ятка мистецтва місцевого значення, тому знесення йому не загрожує в жодному разі.

"Знаменитий київський будинок по вул. Ярославів вал, 1 - це унікальна пам'ятка, що перебуває під охороною держави! В ньому збереглися автентичні інтер'єри, його цінність не викликає жодних сумнівів. Єдино можлива позиція з цього приводу - охорона та реставрація цього будинку, тобто про його знесення чи перебудову взагалі не може бути й мови", - зазначив Віктор Вечерський.

(Що характерно, учора заступник голови КМДА Леонід Новохатько заявляв про можливу "реконструкцію" цієї споруди - "Історична Правда")

"Будинок барона" розташований в історичному центрі Києва, неподалік від Національного заповідника "Софія Київська", на території "міста Ярослава", тобто, перебуває в буферній зоні пам'ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

На цій території відповідно до законодавства забороняється проведення земляних, будівельних та інших робіт, а також господарська діяльність без дозволу державних органів охорони пам'яток. Тут повністю зберігається планувальна структура та забудова, що історично склалася, повідомляє Державна служба з питань історичної культурної спадщини.

Відповідно до рішення Київського міськвиконкому № 49 від 21 червня 1986 р. будинок № 1 по вул. Ярославів Вал перебуває на державному обліку як пам'ятка архітектури та містобудування, а також як пам'ятка мистецтва  місцевого значення (охоронний № 152).

"Доля цього будинку дещо сумна, адже він вже два роки стоїть відселений та очікує на реставрацію. Так, сьогодні він належить приватному інвестору та виставлений на продаж. Але це нічого не означає, оскільки навіть приватному власнику подібного об'єкту заборонена будь-яка його перебудова, добудова, надбудова тощо - можлива лише наукова реставрація", - наголосив Віктор Вечерський.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.