Спецпроект

У Попова кажуть, що замок Барона хіба що "реконструюватимуть"

Про це заявив заступник голови КМДА Леонід Новохатько, пише "УП.Київ" із посиланням на "Сегодня".

Новохатько запевнив, що "барона" ніхто не чіпатиме.

"Це пам'ятка архітектури. Знести її не можна, хіба що реконструювати", - сказав Новохатько.

Як відомо, у понеділок біля "будинку барона" пройде акція протесту проти знесення архітектурних пам'яток міста.

Напередодні нового року у Києві знесли знесли пам'ятку архітектури - особняк 1909 року на Поштовій площі. ЗМІ писали, що на черзі - ще десяток старовинних будинків, серед яких і "будинок барона".

Як писала "Українська правда", до знесеної будівлі на Сагайдачного, 1б причетні структури, близькі до нинішнього голови СБУ Валерія Хорошковського.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.