Спецпроект

Проти громадянина Щура, який хотів землі у замку Тустань, порушено кримінальну справу

8 грудня 2010 року за фактом незаконного проведення земляних робіт на об'єкті археологічної спадщини Сколівським райвідділом ГУМВС (Львівщина) порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 298 КК України.

Про це повідомляє ВГО "Національний екологічний центр України".

У червні 2010 року співробітники Державного історико-культурного заповідника "Тустань" повідомили, що на земельній ділянці, яка розміщена в с. Урич Сколівського р-ну Львівської обл., з 27 травня по 9 червня 2010 р. гр. Щур Михайло Пилипович інтенсивними темпами здійснював земляні та будівельні роботи без дозволу на їх проведення.

На галявині Фестивалю "Ту Стань" Державного історико-культурного заповідника "Тустань" в межах охоронних зон пам'ятки виконані земляні роботи щодо зміни русла струмка Воронового.

Детальніше про конфлікт довкола "Тустані" читайте у розділі "Дайджест"

Про свої наміри змінити русло неодноразово усно заявляв Щур М.П. Метою земляних  робіт по зміні русла струмка була спроба змінити контур прибережної захисної  смуги, охоронний статус якої також заважав порушнику вести будівельні роботи.

Але земельна ділянка, на якій проведені земляні роботи, входить до території пам'ятки археології "Городище літописного міста Тустань", що підтверджується науково-проектною документацією "Коригування меж території Державного історико-культурного заповідника "Тустань" та визначення меж і режимів використання зон охорони пам'яток культурної спадщини в районі с. Урич Сколівського району Львівської області", розробленою Науково-дослідним інститутом пам'яткоохоронних досліджень та затвердженою Наказом Міністерства культури і туризму України № 90/0/16-10 від 26.02.2010 р.

Результатом такого вчинку громадянина Щура М.П. стало порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 298 КК України.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.