Спецпроект

В аеропорту Харкова у німця вилучили орден Великої Вітчизняної війни

Співробітники митниці спільно з прикордонниками виявили незадекларований орден часів Другої світової війни.

Під час проходження митного контролю пасажир авіарейсу "Харків-Відень" (громадянин Німеччини) обрав спрощену систему митного контролю - "зелений коридор", своїми діями декларуючи, що речей заборонених або обмежених до переміщення не перевозить.

Однак митники вирішили перевірити речі громадянина за допомогою рентгеноінтроскопічнї установки "Рапіскан" і, як виявилося, не даремно, висловлює задоволення прес-центр Державної митної служби України.

У боковій кишені сумки чоловіка понад особистих речей знаходився орден без документів з металу білого кольору у формі червоної зірки з зображенням серпа та молоту, орієнтовною вартістю 300 грн.

Вилучений орден. Фото Держмитслужби

Згідно з законом України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" і наказів Міністерства культури України - вивезення особистих нагород обмежено до переміщення через митний кордон України, нагадують митники.

Складено протокол про порушення митних правил за ознаками  ст. 340  Митного кодексу України. Нагороду вилучено та передано на зберігання.

"Але 300 грн - тільки ринкова ціна за орден. Насправді, для держави, це культурна та історична цінність, яка не повинна мати ціну, бо Перемога в Великій Вітчизняній війні - безцінна", - такою мораллю завершується прес-реліз Держмитслужби.
    

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.