Спецпроект

Чорним археологам, які відкопали скарб вікінгів, висунуто звинувачення у крадіжці

Людям, які викопали на шведському острові Готланд і намагалися продати біля тисячі срібних монет епохи вікінгів, загрожує ув'язнення.

Перед шведським судом за звинуваченням у грабежі постануть п'ятеро чоловіків віком від 40 до 45 років, які за допомогою металошукача знайшли і розграбували cкарб із близько 1000 срібних монет часів Середньовіччя.

Про це повідомляє шведський портал The Local.

"Чорні археологи дратували нас багато років, - сказав Майвор Естерґрен, керівник департаменту археології адміністрації острова Готланд, де знайшли скарб. - І порушення кримінальної справи хоча б проти кількох із них - приємний успіх".

Скарб складався приблизно з двох тисяч монет , датованих 1060-ими роками - переважно німецьких, англійських і данських. Злодії забрали половину.

"Це типовий скарб епохи вікінгів на Готланді", - сказав Естерґрен.

Чорні археологи знайшли скарб у полі. Зазвичай спадок грабіжників-вікінгів не щадився часом, тому дуже складно виявляти пограбування скарбів і заводити кримінальні справи.

Розкрити цю справу слідчим допомога випадковість. Поміж покинутих археологами-нелегалами монет знайшли частину розп'яття з XI-го сторіччя, а кількома днями пізніше колекціонери країни (і, очевидно, поліцейський інформатор поміж них - Історична Правда) отримали електронного листа з фоткою іншої частини розп'яття.

Порівняльний аналіз довів, що знахідка і фото - дві частини однієї речі.

"Особа, яка надіслала листа, підозрювалася у спробі продати розп'яття, - сказав прокурор Матс Вильборґ. - І вона привела нас до іншої особи, яка мала стосунок до Готланду".

Під час рейду островом слідчі виявили трьох чоловік з металодетекторами, лопатами і рюкзаками. Перевірка їхніх комп'ютерів і GPS-обладнання довела, що вони мають стосунок ще до двох розграбованих скарбів на Готланді.

Затриманих звинуватили у підготовці і здійсненні незаконного розграбування археологічної пам'ятки, що загрожує тюремних ув'язненням на строк до чотирьох років. Трьох із п'яти обвинувачених слідство вважає організаторами злочинної мережі з розграбування срібних скарбів.

"У нас іще ніколи не було такої справи, - каже прокурор Вильборґ. - Ми вперше зайшли аж так далеко".

Для чорних археологів з металошукачами острів Готланд є справжньою золотою жилою. Відкопані тут монети потім продають через шведські та іноземні спеціалізовані веб-сайти. А дещо навіть на солідних європейських аукціонах.

Кеннет Мандерґрен, координатор з питань злочинів над культурною спадщиною Національної поліції Швеції, описує чорну археологію як величезну і складну проблему.

"Злочини здійснюються вночі, у полі, за допомогою металодетекторів. Як правило, грабіжники знають територію і знають ціну тому, за чим полюють. Це не пересічні громадяни, які просто шукають старовинні монети", - пояснив він, - А при кожному розграбуванні скарбу ми втрачаємо інформацію про наше минуле".

Дивіться також інші матеріали за темою "Чорні археологи"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.