Спецпроект

Онук Сталіна позивається з Держдумою на 100 мільйонів через оголошення його діда винним у Катині

10 грудня цього року онук Йосипа Сталіна Євген Джугашвілі подав до Верховного суду Росії позов на суму 100 млн рублів до Державної думи РФ.

Приводом для позову стало прийняття 26 листопада 2010 депутатами Держдуми заяви "Про Катинську трагедію та її жертви".

Позивач просить суд визнати відомості про те, що "Катинський злочин було скоєно за прямою вказівкою Сталіна", такими, які не відповідають дійсності і "плямують честь і гідність колишнього радянського керівника". 

Також Є. Джугашвілі просить стягнути з 342 депутатів Держдуми, що голосували за прийняття заяви, в якості компенсації 100 млн рублів. 

Державна Дума 26 листопада прийняла заяву, в якій визнала, що розстріл польських офіцерів під Катинню був здійснений за прямою вказівкою Сталіна та інших радянських керівників.  

"В офіційній радянській пропаганді відповідальність за цей злочин, який отримав збірну назву "катинська трагедія", приписувалася нацистським злочинцям. Ця версія довгі роки залишалася предметом прихованих, але від того не менш запеклих дискусій у радянському суспільстві і незмінно породжувала гнів, образу та недовіру польського народу", - наголошується в заяві.

Державна Дума висловила "глибоке співчуття всім жертвам необгрунтованих репресій, їхнім рідним і близьким".

Тим часом 21 вересня Тверський суд Москви відмовився за позовом Є. Джугашвілі визнати сфальсифікованими документи Росархіву по Катинському справі.

"Рішенням суду в задоволенні позовних вимог відмовлено", - сказала тоді "Інтерфаксу" прес-секретар Тверського суду Олександра Березіна. 

За її словами, Є. Джугашвілі просив у суду "визнати відомості, які містяться в опублікованих 28 квітня на сайті Росархіву документах про те, що Сталін разом з іншими членами політбюро запропонував НКВС СРСР розглянути справи 25 тисяч польських громадян в особливому порядку із застосуванням до них вищої міри покарання - розстрілу, вигаданими, що не відповідають дійсності, ганьблять Сталіна". 

Пригодницьку історію польського офіцера, який пережив "українську Катинь" в  Харкові, читайте в розслідуванні Олександра Зінченка у розділі "Тексти"

Як зазначила А. Березіна, позивач просив також зобов'язати Росархів прибрати з сайту документи з проблеми Катині, які він вважає підробленими, і стягнути з відповідача 10 млн рублів як компенсацію "моральної шкоди та моральних страждань". 

Зі свого боку адвокат онука І. Сталіна Леонід Жура заявив тоді "Інтерфаксу" про власну перемогу в суді. "Розстріл польських офіцерів у Катині було визнано таким, що не ганьбить Сталіна, і лише на цій підставі позов був відхилений. Так що це фактично наша перемога", - сказав адвокат. 

Л. Жура також зазначив, що представники Росархіву не змогли представити докази справжності оспорюваних документів. 

Адвокат вже заявив, що має намір оскаржити рішення Тверського суду у касаційній інстанції.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.