Спецпроект

Польща обурилася спотворенням у Росії фактів про Катинь

Посольство Республіки Польща в Москві заявило про спотворення Російською Федерацією фактів, що стосуються Катинського злочину у Твері і Мідному, представленому на конференції щодо польсько-російських відносин.

Відповідна заява опублікована на сайті посольства.

 

Як повідомляється в ЗМІ, на конференції, що пройшла в листопаді у Тверській області, російські історики і політологи поставили під сумнів офіційну версію Польщі про поховання понад 6 тисяч розстріляних НКВД СРСР польських військовополонених під Твер'ю.

"На наш погляд, поширена на конференції версія історії була спрямована на те, щоб не визнавати відповідальність НКВД за Катинський злочин у Мідному. І підтвердити сталінську версію вбивства, що покладає відповідальність за злочин на нацистську Німеччину", - заявили дипломати.

У посольстві зазначили, що також здивовані схваленням такого заходу офіційними представниками російської Держдуми, які брали участь у конференції.


Довідково. Розстріл польських офіцерів поблизу сіл Катинь Смоленської області і Мідне Тверської області Росії об'єднується під загальною назвою "Катинський злочин".

Війська НКВД розстріляли понад 21 тис. польських офіцерів і солдатів у 1940 році в декількох місцях, зокрема поблизу сіл Катинь і Мідне, а також у Харкові та Биківні. Тривалий час радянська історіографія заперечувала факт знищення поляків радянськими спецслужбами і звинувачувала в цьому нацистів.

У вересні 2009 року польський Сейм прийняв спеціальну резолюцію, в якій засудив напад СРСР на Польщу 17 вересня 1939 року, а Катинську трагедію класифікував як "військовий злочин з ознаками геноциду".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.