Спецпроект

Завтра розлючені кияни розкажуть чиновникам ЮНЕСКО про варварство забудовників

Міжнародній громадськості нагадають про "елітну" нерухомість на Гончара і плани багатоповерхівки на Пейзажній алеї - в охоронюваній зоні.

Завтра перед приміщенням Державної служби з питань національної культурної спадщини (Івана Мазепи, 21 - корпус 20) відбудеться пікет мешканців Києва, які протестують проти незаконної забудови охоронних зон ЮНЕСКО. Організатори акції - мешканці вулиць Гончара та Пейзажної алеї, громадські активісти.

Мета пікету - проінформувати делегацію ЮНЕСКО, яка зараз перебуває з робочим візитом у Києві, про вражаючі масштаби варварської забудови в охоронних зонах, і закликати їх дати належну експертну оцінку впливу цих будівництв на збереження об'єктів, які знаходяться під охороною організації.

2-5 листопада в Україні перебувають Франческо Бандарін, директор Центру Світової спадщини, Анна Сидоренко-Дюлом, директор Европейского сектора Юнеско, а також Регіна Дюрігелло - директор ІКОМОС.

Початок пікету - об 11:40.

Україна у Світовій спадщині ЮНЕСКО представлена п'ятьма об'єктами: собором Святої Софії і Києво-Печерською лаврою в Києві, історичним центром Львова, буковими пралісами Карпат і геодезичною дугою Струве

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.