У Києві відкрилася виставка "Гривня. Більше ніж гроші"

28 березня в Українському Домі у Києві відкрилася виставка "Гривня. Більше ніж гроші", що представляє багатовимірну сутність національної валюти: її символічні, історичні та мистецькі аспекти.

Про це повідомляє Міністерство культури та стратегічних комунікацій.

На виставці будуть представлені ескізні розробки до українських грошей таких видатних художників, як Олександр Богомазов, Георгій Нарбут, Василь Кричевський, Михайло Бойчук, Мирон Яців, Василь Лопата та інших.

"Гривня — це не лише грошова одиниця, а й відображення етапів становлення української нації, політичних трансформацій та безперервного культурного діалогу між поколіннями. Як і державні символи — український герб, прапор і гімн — національна валюта є невід'ємною складовою державного суверенітету, носієм історичної пам'яті та ідентичності. Гривня символізує нерозривний зв'язок між минулим, сучасним і майбутнім нашої держави. Кожна банкнота й монета фіксують дух своєї епохи, зберігаючи відбиток боротьби нашого народу за свободу. Це історія, закарбована в дизайні, кольорах, образах", - зазначають в МКСК.

Експозиція міститиме архівні матеріали, артефакти та твори митців, що є рефлексією на історичні події. Серед представлених авторів: Юлія Алімова, Микола Алексєєв, Михайло Алексеєнко, Тереза Барабаш, Микола Битинський, Олександр Богомазов, Михайло Бойчук, Микола Бутович, Святослав Гордий, Алла Горська та інші.

Проєкт реалізується у співпраці з Музеєм грошей Національного банку України, Державною архівною службою України, Центральним державним архівом вищих органів влади та управління України та ГО "Платформа культурних ініціатив".

Виставка триватиме до 11 травня 2025 року.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.