Довженко-Центр запустив онлайн-кінотеатр

Національний центр Олександра Довженка, що є найбільшим архівом українського художнього кіно, запускає власний онлайн-кінотеатр.

Про це інформує Довженко-центр.

"Ми презентуємо власний довгоочікуваний онлайн-кінотеатр. Тепер глядачі та глядачки мають змогу дивитися українські фільми різних епох легально і в найкращій якості!", - йдеться на фейсбук-сторінці Довженко-центру.

На платформі "Довженко-Центр. Онлайн" представлені фільми, оцифровані Кінолабораторією Довженко-Центру. Раніше ці роботи можна було побачити лише на кінофестивалях, спеціальних показах або в рамках тематичних програм. 

Переглянути фільми з колекції кінотеатру "Довженко-Центр. Онлайн" можна у будь-якій точці світу. Вартість одного перегляду – 85 гривень. На сайті вже є такі колекції: "Сергій Параджанов. Проби", "ТОП-100 найкращих українських фільмів", "Українська комедія", "Літературний кіноканон", "Документи епохи", "Українське поетичне кіно". Тут можна переглянути такі стрічки як "Людина з кіноапаратом" Дзиґи Вертова, "Земля" Олександра Довженко, "Коліївщина" Івана Кавалерідзе, "Київські фрески" Сергій Параджанов та багато інших фільмів з української кінокласики.

Окрім фільмів, на платформі працює розділ "Лекторій", де публікуються лекції, інтерв'ю, курси та архівні матеріали з історії українського кінематографа. Наразі користувачі можуть безплатно переглянути шість лекцій, записаних у межах освітньої програми "Як перестати хвилюватися та полюбити українське кіно", яка у 2023 році отримала премію Кіноколо.

Створення онлайн-кінотеатру стало можливим завдяки краудфандинговій кампанії, ініційованій британським дослідником кіно Річардом Боссонзом у 2022 році. Фінансування здійснювалося коштом добровільних пожертв організацій та приватних осіб, що підтримали ініціативу Довженко-Центру.

 

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.