У Польщі вшановують 80-ту річницю звільнення в'язнів Аушвіцу

27 січня світ відзначає Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту та 80-ту річницю звільнення концтабору Аушвіц.

Про це пише Радіо Свобода.

"Концентраційні табори, такі як "Аушвіц-Біркенау", були збудовані для того, щоб здійснити знищення єврейського народу. Такий був злочинний план Гітлера, такий був злочинний план німецьких нацистів під час Другої світової війни. Вшановуємо сьогодні всіх, кого було вбито під час Голокосту, – також понад три мільйони громадян Польщі єврейської національності", – сказав після покладання квітів біля "Стіни смерті" Анджей Дуда.

З нагоди 80-ї річниці визволення табору смерті до Освенцима приїхали представники понад 50 країн світу, переважно це глави держав. Зокрема, в заходах візьмуть участь президенти Франції, Італії, Австрії, Чехії, Болгарії, Німеччини, Естонії, Фінляндії, Латвії, Словаччини, Словенії, Швейцарії, Угорщини, Молдови, до Польщі також прибув президент України Володимир Зеленський. Меморіальні заходи відвідає і король Великої Британії Чарльз ІІІ. 

Проте найголовніші гості заходу - близько 50 колишніх в'язнів Аушвіцу, яким вдалося вижити в найбільшому нацистському таборі смерті. 

"Не буде жодних політичних промов. Ми хочемо зосередитися на останніх з тих, хто вижив і ще є серед нас, на їхній історії, їхньому болю, їхній травмі та на їхньому способі запропонувати нам деякі важкі моральні зобов'язання для теперішніх часів", — сказав Пьотр Цивінський, директор меморіалу та музею Аушвіц-Біркенау.

Один із найбільших нацистських концтаборів "Аушвіц" існував із 1940 до 1945 року. За цей час через нього пройшли щонайменше 1,3 мільйона людей, з яких нацисти знищили приблизно 1,1 мільйона осіб. Окрім євреїв та поляків, які найбільше постраждали, в таборі були українці, білоруси, роми.

27 січня 1945 року радянські солдати 60-ї армії 1-го Українського фронту увійшли до німецького концентраційного табору "Аушвіц". На момент звільнення у таборі залишилось понад сім тисяч покинутих вʼязнів, в тому числі кілька сотень дітей.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.