Книга Олександра Зінченка потрапила до третього туру Шевченківської премії-2025

Книга історика, журналіста та співзасновника "Історичної правди" Олександра Зінченка "Як українці зруйнували імперію зла" потрапила у короткий список номінантів Шевченківської премії-2025.

Про це повідомили на сайті премії.

20 січня відбувся другий тур конкурсу на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2025 року. Після проведення аналізу номінованих літературно-мистецьких творів з урахуванням їхньої мистецької цінності, унікальності, а також суспільної значущості і їх впливу на національне соціокультурне середовище, членами Шевченківського комітету шляхом таємного голосування були відібрані твори, що братимуть участь у третьому завершальному турі конкурсу.

В номінації "Публіцистика і журналістика":

  • Олександр Зінченко — книга "Як українці зруйнували імперію зла";
  • Павло Казарін — "Ретроспектива блогів на "Українській правді".

В номінації "Література":

  • Юрій Тарнавський — роман "Теплі полярні ночі" (авторизований переклад з англійської М. Нестелєєва), англомовний варіант "WORM ARCTIC NIGHTS";
  • Юрій Іздрик — книжка поезій "Колекція";
  • Світлана Поваляєва — збірка "Мінлива хмарність з проясненнями";
  • Мар'яна Савка — книжка поезій "Навіки ніжні: 77 віршів любові і віри"
  • Богдан Томенчук — книжка поезій "Вишийте, мамо, бронежилет";

В номінації "Літературознавство і мистецтво":

  • Валерій Бітаєв, Владислав Корнієнко, Юрій Мосенкіс — книга "Багатовікова літературно-мистецька зброя української перемоги";
  • Ігор Набитович — книга "Сага мистецької родини: Алєксандер Фредро, Софія Шептицька, митрополит Андрей Шептицький".

Повний перелік тих, хто потрапив у третій тур премії, можна переглянути за посиланням.

Переможців оголосять у березні, до дня народження Тараса Шевченка.

Національна премія України імені Тараса Шевченка заснована 1961 року. Вона є найвищою в Україні творчою відзнакою за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва. Кожного року може бути присуджено не більше семи Національних премій, а нагородити особу можна один раз за життя. Присуджує відзнаку президент України на підставі рішення комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Нагадаємо, 2022 року Шевченківську премію з літератури отримала Тамара Горіха Зерня за роман "Доця", 2023 — Катерина Калитко за збірку поезій "Орден мовчальниць", 2024 — Ярина Чорногуз і Дмитро Лазуткін за поетичні збірки "dasein: оборона присутності" і "Закладка".

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.