Будівництво Меморіалу Героїв Небесної Сотні законсервують до завершення воєнного стану

Міністерство культури та стратегічних комунікацій доручило законсервувати проєктування і будівництво Національного меморіального комплексу Героїв Небесної сотні – Музею Революції гідності.

Про це йдеться у наказі Мінкульту №964 від 25 грудня 2024 року.

У документі зазначається, що для проєктування та будівництва меморіального комплексу немає грошей. До того ж Апеляційний суд Києва ще у 2019 році наклав арешт на земельні ділянки, що відведені під реалізацію проєкту.

"Провести консервацію об'єкта: "Проєктування та будівництво Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні — Музею Революції Гідності: Реконструкція алеї Героїв Небесної Сотні від Майдану Незалежності до алеї Героїв Небесної Сотні, 3-5 з облаштуванням пішохідної зони, благоустрій та озеленення території в складі "Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні — Музею Революції Гідності", — йдеться у наказі.

Роботи відкладуть до закінчення дії воєнного стану та протягом трьох років з дня його припинення чи скасування.

Спорудження у Києві Меморіалу Героїв Небесної Сотні, зініційоване урядом України в 2017 році, унеможливилося через арешт земельних ділянок за клопотанням Генеральної прокуратури та відсутність дієвих судових рішень щодо покарання винних за злочини, скоєні тодішньою владою на Майдані. Національний музей Революції Гідності, який рішенням Кабміну визначено для реалізації проєкту Меморіалу, став заручником такої ситуації. 

"Музей Майдану протягом усіх цих подій і далі дотримується чіткої позиції: Україна має гідно вшанувати своїх героїв та покарати винних у їх загибелі. Ухвалене цьогоріч рішення, яке визначає статус проєкту, є вкрай важливим не лише для держави, а й для суспільства, що очікує на гідне вшанування своїх героїв. Адже у час повномасштабного вторгнення особливо значущим є подвиг перших героїв російсько-української війни – Небесної Сотні та активістів Майдану, які у 2014 році добровольцями одразу вирушили на фронт, щоб зупинити рашистів", - коментують ситуацію у Національному музеї Революції Гідності.

 

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.