Воїнам потрібна історія

Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки оборони та розвідки ініціює створення відділу гуманітарної підготовки.

Про це інформує 13 Бригада Національної гвардії України "Хартія".

9 грудня у комітеті Верховної Ради України з питань національної безпеки оборони та розвідки відбувалося засідання з питань психологічної підтримки персоналу, зокрема його складової – гуманітарної підготовки.

Для того, щоб підготувати відданого та ідейного бійця, "Хартія" системно працює з історико-ідеологічною підготовкою та проводить регулярні курси для сержантів, згодом планує запуск програми для офіцерів. Підготовка сержантів – це комплексний курс, що включає блоки про історію, лідерство та інструменти для управління командою. Його важливий складник – уроки ораторського мистецтва, що додають впевненості та допомагають ефективніше комунікувати.

"Спільна мета та взаємоповага. Приклад лідерства та водночас відзначення внеску кожного. Бажання вчитися, вчити й відкривати нове. Це засади, на яких "Хартія" будує гуманітарну підготовку сержантів і рекрутів", - йдеться у повідомленні.

Після проходження базової загально-військової підготовки у навчальному центрі рекрути проходять додаткову підготовку із інструкторами-"хартійцями" впродовж чотирьох тижнів. У цей час рекрути мають також заняття із історико-ідеологічної підготовки, розраховані на 16 годин, що є важливим і по-своєму передовим досвідом у Силах оборони України.

На заході також були військовослужбовці із 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ, котрі поділились своїм досвідом гуманітарної підготовки, досягненнями та здобутками.

"Азов, Третя Штурмова, Хартія - стали прикладами, коли ефективність гуманітарної роботи з бійцями дають результат на фронті. Бо: Командир- лідер, якого поважають, а не бояться, підрозділ - родина, а не рандомний набір українців у купі, а ще з кожним працюють і пояснюють історичну ідеологічну складову нашої війни проти русні. Так формується нова культура", - зазначила Народна депутатка України Соломія Бобровська.

Результатами наради стало рішення напрацювати пропозицій щодо вдосконалення гуманітарної підготовки в рамках психологічної підтримки персоналу та подання конкретних пропозицій від сил і родів військ до Комітет.

 

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.