У Фінляндії закрили музей Леніна

Музей Леніна у місті Тампере на півдні Фінляндії працював майже 80 років.

Про це інформує фінське медіа Yle.

Музей у 1946 році заснувало Товариство "Фінляндія-СРСР". Саме у цій будівлі у Тампере у 1905 році вперше зустрілися майбутні радянські лідери Володимир Ленін та Йосип Сталін.

Про плани закрити музей оголосили ще навесні 2024 року. Новина зацікавила низку пропагандистських російських медіа, проте керівництво музею відмовилося від коментарів росіянам.

"Ми не хочемо бути частиною пропагандистських воєн чи політики влади. Ми хочемо займатися звичайною, безпечною музейною діяльністю", — каже директор установи Калле Калліо.

У лютому в будівлі колишнього музею Леніна планують відкрити Музей східних відносин Nootti. Його експозиція розповідатиме про політику, історію, стосунки фінів і росіян, СРСР і сучасність.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.