У Фінляндії закрили музей Леніна

Музей Леніна у місті Тампере на півдні Фінляндії працював майже 80 років.

Про це інформує фінське медіа Yle.

Музей у 1946 році заснувало Товариство "Фінляндія-СРСР". Саме у цій будівлі у Тампере у 1905 році вперше зустрілися майбутні радянські лідери Володимир Ленін та Йосип Сталін.

Про плани закрити музей оголосили ще навесні 2024 року. Новина зацікавила низку пропагандистських російських медіа, проте керівництво музею відмовилося від коментарів росіянам.

"Ми не хочемо бути частиною пропагандистських воєн чи політики влади. Ми хочемо займатися звичайною, безпечною музейною діяльністю", — каже директор установи Калле Калліо.

У лютому в будівлі колишнього музею Леніна планують відкрити Музей східних відносин Nootti. Його експозиція розповідатиме про політику, історію, стосунки фінів і росіян, СРСР і сучасність.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.