Палац Терещенків ХІХ століття на Житомирщині повернули державі

Палац Терещенків у смт Червоному, що перебував у власності Житомирської єпархії УПЦ МП, передали через суд державі.

Про це повідомляє Житомирська обласна прокуратура.

" У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності держави на комплекс будівель орієнтовною вартістю 148 млн грн в особі Міністерства освіти та науки України", – йдеться у повідолменні.

Комплекс охоплює палац ХIX cтоліття, будівлі, де розміщалися авіамайстерня, стайні, а також інші господарські приміщення загальною площею понад 4,4 тисячі м².

Усі споруди, що є культурною спадщиною краю, передали на баланс Коростишівського професійного аграрного ліцею. 

Неоготичний палац у селищі Червоне збудували на замовення польського шляхтича Адольфа Грохольського. Після його смерті палац викупили підприємці Терещенки. У селищі працював їхній цукровий завод та авіазавод, де конструювали власні літаки. Після Жовтневого перевороту в будівлі знаходився притулок для безпритульних дітей. До кінця XX століття тут містилося ПТУ. 

Через кілька років після здобуття Україною незалежності колишній палац було передано жіночому монастирю Святого Різдва Христового УПЦ МП.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.