На Житомирщині згоріла пам'ятка архітектури кінця ХІХ століття

17 жовтня у селищі Червоне Бердичівського району загорівся будинок культури зі складу історико-культурного комплексу, який забудували українські меценати Терещенки.

Про це на сторінці у фейсбуці повідомив туристичний гід по палацу Грохольських-Терещенків у Червоному Тарас Коновалов.

"Наша пам'ятка архітектури — будинок культури кінця ХІХ століття — просто горить. Хтось його підпалив. Жахливі сцени. Дуже важко на це дивитися", — написав Тарас Коновалов.

За словами краєзнавиці Тетяни Андрійчук, цей будинок збудували наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття. В часи Терещенків він використовувався як готель для працівників цукрового заводу та селян, які приїздили на Базар у Червоне. Будинок не є пам'яткою архітектури, втім, каже краєзнавиця, він має цінність як частина спадщини меценатів Терещенків.

Своєму розвитку у середині ХІХ – на початку ХХ століть Червоне завдячує відомій родині Терещенків, які мали там свій палац, цукровий завод, займалися літакобудуванням і розвивали місцеву інфраструктуру.

Будівля, що згоріла, перебуває на балансі місцевого цукрового заводу. З початку 2000-х років її не використовували. 

Під час пожежі вигоріли всі дерев'яні перекриття між поверхами у приміщенні, всі стіни. Від споруди лишилася лише коробка.Через чотири години після виклику рятувальників пожежу було ліквідовано. Внаслідок події ніхто не постраждав.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.