У Латвії демонтують пам'ятники Пушкіну

рада Ризької думи з пам'ятників підтримала демонтаж пам'ятних об'єктів, присвячених російському поетові Олександру Пушкіну та його музі Ганні Керн.

Про це повідомляє LETA.

Провести демонтаж запропонувало товариство "Центр громадської пам'яті".

Рада з пам'ятників підтримала демонтаж пам'ятного каменю, присвяченого Пушкіну, на вулиці Цитаделес, 7, а також демонтаж погруддя музи Пушкіна Ганни Керн, дружини генерала Єрмолая Керна.

Крім того, рада з пам'ятників підтримала демонтаж пам'ятних дощок друкарні Cīņa, Петру Першому, Андрію Упітісу, Леніну та Янісу Зутісу.

У раді після ухвалення рішення зазначили, що "біда радянської ідеології" не повинна бути стерта з пам'яті суспільства. Тому демонтовані прославляючі комуністичний тоталітаризм об'єкти слід зберегти як історичні свідчення.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.