Польський парламент визнав геноцидом депортацію кримських татар 1944 року

Сейм Польщі 12 липня ухвалив резолюцію, яка засуджує геноцид кримських татар у 1944 році.

Про це повідомив  Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.

"Щойно Сейм Польщі 414 голосами "ЗА" (проти 16, утрималися - 2) схвалив Постанову "Про вшанування пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу, в якій говориться: "Депортація кримських татар у 1944 році та її наслідки були актом геноциду кримськотатарського народу". Дякуємо керівництву та депутатам Сейму, дякуємо всім причетним до підготовки цього рішення як в Польщі, так і в Україні", - написав Рефат Чубаров.

Проти виступила лише партія Конфедерація. 

"У 2015 році для мене було великою честю ініціювати подібну декларацію в Українському парламенті. І те, що зараз цю ідею підтримує цілий світ, неймовірно. До визнання цього жахливого злочину вже долучилися Балтійські країни. Місяць тому ПАРЄ закликала визнати депортацію 1944 року актом геноциду кримськотатарського народу. А сьогодні важливу Резолюцію щодо цього ухвалив Сейм Польщі", - прокоментував народний депутат України Микола Княжицький.

Згідно з постановою Верховної Ради України №792-VIII від 12.11.2015 року, депортація кримських татар 1944 року визнана геноцидом, а 18 травня відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

11 травня 1944 року Сталін підписав постанову Державного Комітету Оборони №5859сс про організацію депортації кримських татар. Основна фаза спецоперації розпочалася ще до світанку 18 травня й завершилася до вечора 20 травня. Тих кримських татар, які залишилися, виселили під час подальшої депортації вірменів, болгар і греків 27-28 червня 1944-го. 

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.