У Херсоні відкрили виставку "Комунізм=рашизм"

У Херсонському обласному краєзнавчому музеї Архів національної пам’яті презентував фотодокументальну виставку "Комунізм=рашизм".

Про це повідомив Архів національної пам'яті.

"Комунізм=рашизм" – це 13 історій про українців ХХ та ХХІ століть, які постраждали від радянської та російської влади. Історії вибрані не випадково — вони проводять паралель між злочинами комунізму та рашизму.

Обидва режими – комуністичний та рашистський – знищують все українське: людей, культуру, мову, історію. Геноцид проти українців триває. На восьми стендах можна побачити архівні документи про репресованих українців у ХХ столітті, а також свідчення про сучасні злочини армії окупанта.

"Комунізм і рашизм — це абсолютно ідентичні ідеології з одними й тими самими виконавцями, з одними й тими самими ідеями, і, власне, знизу з'явилися саме ті люди, які ніби як продовження цих речей. Федір Степаненко — це директор школи, який загинув у 38-му році. Наталія Косова – директорка школи з Генічеська, з Херсонщини, вона теж загинула від руки окупантів", — розповів директор Архіву національної пам'яті Ігор Кулик.

Ідея виставки з'явилась наприкінці 2021 року. Після початку повномасштабного вторгнення її дещо переформатували. Перший показ відбувся у червні 2022-го. Експозицію вже побачили жителі понад 50 населених пунктів не лише України, а й Естонії, Литви, Латвії та США. 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.