На Афоні виявили три невідомі раніше примірники Острозької Біблії

Українські науковці виявили на Афоні три невідомі раніше примірники Острозької Біблії (1581 року) — першого повного друкованого українського видання Біблії церковнослов'янською мовою.

Про це повідомив директор Міжнародного інституту афонської спадщини Сергій Шумило.

Всього у світі на сьогодні відомо близько 350 збережених примірників Острозької Біблії.

"Тепер до цього переліку додалися ще три раніше невідомі екземпляри. Судячи з маргінальних записів на стародруках, вони належали українським афонським ченцям кін. XVI - поч. XVII ст. (всі ці маргіналії (деякі з них дуже унікальні) потребують окремого дослідження)", - зазначив він.

На Святій Горі Афон українські науковці отримали унікальну можливість попрацювати з рідкісними українськими стродруками XVI - XVIII стт., які зберігаються тут у великій кількості в закритих монастирських книгосховищах. 

Окрім трьох примірників Острозької Біблії, у цій же монастирській книгозбірні, зокрема, зберігаються ще 23 стародруки, видані в XVI - XVII стт. в Київській Митрополії (Острог, Львів, Київ, Вільно та ін.). В іншому афонському монастирі вдалося виявити 27 стародруків XVII ст., видані в Київській Митрополії (Острог, Львів, Київ, Чернігів, Вільно та ін.). Також у цих книгозбірнях виявлено велику колекцію (понад 60 екземплярів) українських стародруків XVIIІ ст.

"Особливо багато видань друкарні Києво-Печерської Лаври XVIII ст. Все це безцінні скарби української духовно-культурної спадщини, які зберігаються в закритих книгозбірнях афонських монастирів", - зазначив Сергій Шумило.

Велика кількість українських стародруків XVI – XVIII століть, що зберігаються на Афоні, засвідчує тісні контакти афонських монастирів з духовенством та чернецтвом Київської Митрополії, а також з українським козацтвом та козацькою старшиною (зокрема й гетьманами та кошовими отаманами Запорозької Січі), та духовно-культурні впливи Київської Церкви по всьому православному світу, зокрема й у світовому центрі православного чернецтва - на Святій Горі Афон. 

 Нагадаємо, на Святій Горі Афон українські науковці розпочали проект з дослідження та підготовки до видання унікального рукопису XVII - XVIIІ століть, де зафіксовані українські гетьмани та козацька старшина, які щедро жертвували на афонські монастирі. Наукова експедиція на Святу Гору Афон стала можливою завдяки підтримці The British Academy та University of Exeter

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.