АНОНС: Круглий стіл "(Не) радянська спадщина українських митців"

12 червня Національний музей літератури України запрошує на

Про це повідомили у Національному музеї літератури України.

Цього року ми відзначаємо 120-річний ювілей Миколи Бажана, талановитого українського поета із покоління наших 1920-х (або Розстріляного відродження), а пізніше — урядовця УРСР.

На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну в суспільних колах було порушене питання про доцільність існування його музею та проспекту його імені в Києві. Те саме стосувалося й інших діячів української культури, які жили й творили в радянський період нашої історії, що його ми тепер переосмислюємо як окупаційний.

Сьогодні ще не сформовано остаточно суспільного консенсусу щодо спадщини наших митців, котрі в той чи той спосіб долучилися до творення радянського дискурсу в українському мистецтві. Тому є потреба говорити про це, не оминаючи гострих питань і дискусій, щоб у чимдалі пришвидшуваному процесі деколонізації / декомунізації не втратити цінну й вагому частину нашої культурної спадщини.

Під час круглого столу плануємо обговорити такі питання:

- механізми й шляхи встановлення радянської влади в Україні

- діячі української культури й нова влада: взаємовигідна угода чи віра в "загірню комуну"

- наші 1920-ті: актуальність вибору між культурною традицією та ідеологією

- наші 1930-ті: вибір між поезією та віршуванням як ціна життя і свободи

- відлига й по відлизі: межі творчої свободи й самовираження

До участі запрошені: історикиня Валентина Піскун, літературознавиці Елеонора Соловей, Павлина Дунай, Валентина Хархун, Ярина Цимбал, Вікторія Назаренко, Ольга Хомета, Альона Артюх, мистецтвознавиці Тетяна Чуйко та Єлизавета Герман.

Коли: 12 червня, початок о 13:30.

Де:Національний музей літератури України (м. Київ, Богдана Хмельницького, 11)

Захід відбуваєтиметься у змішаному форматі. Деталі доступу до зум-конференції будуть повідомлені в день події.

 

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.