Оголошено лавреатів Премії імені Леся Танюка

У Центрі Леся Курбаса в Києві вручили Премії імені Леся Танюка "За збереження історичної пам'яті".

Про це повідомив Центр Леся Курбаса.

Цьогоріч лавреатами Премії імені Леся Танюка "За збереження історичної пам'яті" стали заступниця директора з наукової роботи у Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили" Тетяна Шептицька, генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності Ігор Пошивайло та історики Олексій Сокирко та Іван Монолатій.

Премія імені Леся Танюка "За збереження історичної пам'яті" заснована 2018 року Громадською організацією "Всеукраїнська правозахисна організація "Меморіал" імені Василя Стуса", Національним центром театрального мистецтва ім. Леся Курбаса, видавництвом "Дух і Літера".

Вона присуджується щороку авторам (літераторам, митцям, режисерам, громадським діячам, дослідникам, історикам, науковцям), незалежно від місця проживання, за особливий внесок в українську культуру та історію та за стійкість громадянської позиції. Лауреат Премії імені Леся Танюка отримає: відзнаку – символ нагороди; тритомник Леся Танюка (обрані твори) та книжкову нагороду від видавництва "Дух і Літера".

 
Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.