Шорт-лист номінантів на премію імені Івана Франка 2024

Визначення та нагородження переможця відбудеться 27 серпня в Дрогобичі.

Про це повідомив Міжнародний Фонд Івана Франка.

За результатами роботи Експертної ради найвищими балами оцінено такі праці:

- монографію "Ruś porwana? Rosyjska wojna o tożsamość Ukrainy" ("Викрадена Русь? Російська війна за ідентичність України")( Варшава: Видавництво Варшавського університету, 2022) ЙОАННИ ГЕТКИ, докторки габілітованої, професорки Варшавського університету та ЙОЛАНТИ ДАРЧЕВСЬКОЇ, кандидатки гуманітарних наук. ПОДАННЯ – видавництво Варшавського університету (Польща);

- монографію "Gloria et sacrum. Історична проза української еміґрації" (Люблін: Видавництво UMCS, 2022) ІГОРЯ НАБИТОВИЧА, доктора філологічних наук, професора Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні (Польща). ПОДАННЯ – кафедра філології Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні (Польща);

- монографію "Козацький Марс: Держава та військо Козацького Гетьманату в добу Мілітарної революції, 1648–1764" (Київ: Темпора, 2023) ОЛЕКСІЯ СОКИРКА, кандидата історичних наук, доцента Київського національного університету імені Тараса Шевченка. ПОДАННЯ – лауреат Міжнародної премії імені Івана Франка Ігор Сердюк (Україна).

Експерта рада складалася з 30 фахівців-гуманітаріїв, які представляли наукові інституції Австрії, Канади, Польщі, Словаччини, України та Чехії.

У 2024 році на здобуття Міжнародної премії претендувало 12 монографій науковців із 4-х країн: Грузії, Польщі, Словаччини та України. Ініціаторами подань стали 8 закладів вищої освіти з Варшави, Житомира, Івано-Франківська, Кишинева, Любліна, Львова та Харкова; Історико-культурний заповідник "Нагуєвичі" та 3 лауреати Премії попередніх років.

 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.