На Сумщині не підтримали перейменування вулиць на честь загиблих воїнів

У місті Тростянець на Сумщині не підтримали перейменування вулиць на счасть українських захисників.

Про це пише ТРК "Тростянець".

27 травня на сесії міської ради депутати ухвалили рішення назвати ще три вулиці на честь загиблих воїнів: Антона Колодяжного, Станіслава Чигрина, Юрія Черненка. Про це на пленарному засіданні говорив міський голова міста Тростянець Юрій Бова.

Антон Колодяжний  родом із Тростянця, був стрільцем-помічником гранатометника парашутно-десантної бригади. Загинув 22 жовтня, під час бойових дій у Краматорському районі на Донеччині. Йому було 32 роки.

33-річний  тростянчанин Станіслав Чигрин загинув 15 листопада в Луганській області.

Юрій Черненко родом не з Тростянця, але звільняв Тростянець у 2022-му у складі 93-ї бригади "Холодний Яр".

Проте, не всі тростянчани підтримують ідею назв вулиці у пам'ять про захисників, які віддали своє життя за Україну. Одна із вулиць зібрала десятки підписів, аби залишити комуністичну назву.

 
Антон Колодяжний

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.