АНОНС: Публічний діалог «Геноцид кримськотатарського народу та шляхи подолання його наслідків»

У Музеї Голодомору відбудеться публічний діалог «Геноцид кримськотатарського народу та шляхи подолання його наслідків», присвячений до 80-х роковин тотальної депортації комуністичним режимом кримських татар з Батьківщини.

Про це повідомили в УІНП.

Основні спікери публічного діалогу:

  • Андрій Іванець, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Музею Голодомору;
  • Ескендер Барієв, голова правління Кримськотатарського ресурсного центру, член Меджлісу кримськотатарського народу.

Під час заходу планується обговорення тем:

  • Геноцид кримськотатарського народу: тотальна депортація та насильницьке утримання в місцях висилки;
  • Визнання депортації кримськотатарського народу геноцидом у світі: проблеми і досягнення".

"Під час Другої світової війни Крим зазнав етнічних чисток та геноцидів з боку обох тоталітарних режимів – комуністичного та нацистського. Але злочин проти кримськотатарського народу займає серед них особливе місце, – каже Андрій Іванець. – Велика кількість українців у сталінському СРСР зазнали депортацій, втім, навіть на тлі цих масових злочинів насильницьке виселення корінного народу з Криму є особливо цинічним. Під час діалогу ми обговоримо, як і чому проти кримських татар було вчинено геноцид, важливим елементом якого є його замовчування. Член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв розкаже про те, як просувається процес визнання депортації корінного народу Криму геноцидом державами світу".

Коли: 17 травня 2024 року, в п'ятницю, о 16:00

Де: Зала пам'яті Музею Голодомору (Київ, вул. Лаврська, 3).

Вхід вільний за попередньою реєстрацією.

Організатори заходу: Національний музей Голодомору-геноциду; ГО "Кримськотатарський Ресурсний Центр"; Український інститут національної пам'яті.

18–20 травня 1944 р. влада СРСР виселила з Криму понад 190 тис. кримських татар, абсолютну більшість серед яких складали жінки, діти та старші люди. Пізніше близько 10 тис. кримських татар були демобілізовані з армії СРСР і також направлені у місця висилки. У перші роки депортації загинуло, за різними оцінками, від 20 до 46% кримських татар. Масове повернення їх у Крим почалося лише наприкінці 1980-х – початку 1990-х рр. У 2015 році Верховна Рада України визнала депортацію кримськотатарського народу геноцидом. У наступні роки три інші держави також кваліфікували цей злочин як геноцид.

 

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.