IN MEMORIAM: На фронті загинув журналіст та бойовий медик Андрій Топчій

У цивільному житті Андрій Топчій писав статті на історичну тематику та публікував інтерв’ю з науковцями

Про це повідомили у виданнях "Факти" та "Телеграф".

Андрій Топчій загинув 20 квітня поблизу села Роботине в Запорізькій області. Йому було 38 років. У війську він обіймав посаду бойового медика у стрілецькому батальйоні.

До армії чоловік вступив ще у 2014 році. Як зазначають обидва видання, з перервою на журналістику, Андрій Топчій воював 10 років.

"Андрій Топчій був журналістом, і війна для нього розпочалася ще в 2014 році. Він мав загострене почуття справедливості, через що дуже близько до серця сприймав усі політичні розбіжності та чвари українців", — пише  "Телеграф".

Поховали Андрія Топчія на Алеї Героїв на Лісовому кладовищі, що в Києві.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.