АНОНС: Виставка "1000 і 1 книжка: з доробку трьох десятиліть"

16 квітня в Музеї книги і друкарства України видавництво "Дух і Літера" відкриває виставку "1000 і 1 книжка: з доробку трьох десятиліть".

Про це інформує видавництво "Дух і Літера".

Основною спеціалізацією видавництва є видання книжок нон-фікшн. Відвідувачі зможуть ознайомитися з добірками книг з філософії, історії, літературознавства, мистецтвознавства, соціології, культурології, права тощо. Зокрема, будуть представлені видання: "Європейський словник філософій", а також серії християнських книг та бібліотеки юдаїки, серії "Постаті культури", "Бібліотека спротиву, бібліотека надії", мистецькі альбоми, книжки для дітей.

В експозиції, окрім книг, будуть представлені унікальні документи, фотографії, автографи Мирослава Поповича, Івана Дзюби, Євгена Сверстюка, Януша Корчака, Василя Стуса, Михайла Брайчевського, Шолом-Алейхема та інших. На виставці також можна буде побачити оригінальні мистецькі твори знаних українських художників — партнерів видавництва: Галини Григор'євої, Івана Остафійчука, Пінхаса (Павла) Фішеля, Якима Левіча, Бориса Єгіазаряна та інших.

Під час виставки буде презентовано не тільки історію, а й сьогодення видавництва – книги, над якими працюємо.

Під час роботи виставки заплановані такі події:

Вечір до 100-річчя від дня народження Сергія Параджанова — фільми, мистецькі твори, книги про режисера (Юрій Морозов, Сергій Тримбач);

Сильвестрівський вечір — музика композитора, книги про нього, фільм Сергія Буковського "Валентин Сильвестров" (Костянтин Сігов, Алла Вайсбанд);

Презентація віртуального музею єврейської історії та культури (Леонід Фінберг, Маргарита Єгорченко);

Вечір Шолом Алейхема – показ документального фільму режисера Дормана про нього та презентація книги Джеремі Даубера "Світи Шолом-Алейхема" (Юлія Шекет, Тетяна Непипенко);

Зустріч та діалог про творчість українських дисидентів, представлення їхніх архівів, публікацій про життя та творчість (Юлія Кравченко, Данило Антонюк). Тарас Компаніченко співатиме пісні на слова Василя Стуса;

Представлення серії книг "Постаті Культури" за участі авторів: Марти Дзюби, Катерини Рапай, Андрія Пучкова, Сергія Тримбача та сестер Галини і Лесі Тельнюк;

Презентація дитячих книжок та проєктів видавництва, а саме: віртуальної бібліотеки "Читаймо", книг Оскара Бреніф'є, книжок про кота Бучика (Наталія Степанчук, Олена Фінберг);

Коли: відкриття відбудеться 16 квітня о 17.00

Де: Музей книги і друкарства України (м. Київ, вулиця Лаврська, 9, корпус 9)

Виставка триватиме до 16 червня 2024 року.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.