АНОНС: Дім Франка запрошує на виставку артефактів "(Не) втрачений Шевченко"

До Шевченкових днів команда Дому Франка підготувала унікальну дводенну виставку з фондів Музею.

Про це інформує Дім Франка.

Під час виставки гості зможуть побачити безцінний артефакт: фотолітографічний відбиток шести сторінок поеми "Єретик" на трьох аркушах другої половини ХІХ сторіччя.

Відомо, що знайомий Шевченка, співзасновник Кирило-Мефодіївського братства, Василь Білозерський подарував фрагмент автографа поеми Народному дому у Львові, проте оригінал на сьогодні вважається втраченим.

Отож фотолітографічні відбитки з автографа, які зробив Мелетій Дуткевич – це наразі єдине джерело, з якого ми бачимо, як виглядав автограф, можемо насолодитися динамічним упізнаваним почерком Шевченка, а також прочитати щемливі рядки, які дописав сам Білозерський: "Оповідають свідки, що І. Шафарик, читаючи оце посланіє Шевченкове, плакав вдячними сльозами".

Фотолітографія як родинний скарб зберігалася у родині відомого українського художника Григорія Смольського. Саме митець після родинної наради і передав артефакт у фондову збірку Дому Франка.

Коли: Урочисте відкриття виставки — 9 березня о 15:00. Оглянути виставку можна лише 9 та 10 березня з 10:00 до 17:00.

Де: м. Львів, вул. Івана Франка, 150

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.