У день загибелі головнокомандувача УПА на руїнах його музею презентували виставку "Знайти Романа Шухевича"

До 30 червня виставку можна безкоштовно оглянути в Національному музеї "Тюрма на Лонцького" у Львові.

Про це інформує Центр досліджень визвольного руху.
 

5 березня, у рамках заходів із вшанування Романа Шухевича, організованих Львівською ОВА, Львівською обласною радою та Львівським історичним музеєм, Центр досліджень визвольного руху представив виставку "Знайти Романа Шухевича" про життя та діяльність головного командира УПА.

"Виставка "Знайти Шухевича" - це розповідь про Головного командира УПА зрозумілими словами. Вона для тих, хто хоче знати більше про історію боротьби України проти Росії, але не знає, з чого почати", - каже авторка книги "Роман Шухевич. Життя легенди" Олеся Ісаюк. 

Два десятки інформаційних банерів допоможуть зруйнувати міфи про генерала Шухевича та розповісти унікальні та маловідомі факти з його життя. Одразу опісля презентації на руїнах знищеного музею в Білогорщі виставка "Знайти Романа Шухевича" перемістилася до Львова - у Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" (вул. Степана Бандери, 1). Тут вона триватиме кілька місяців - до 30 червня, дня народження головнокомандувача УПА Романа Шухевича. Вхід на виставку - вільний.

"Шухевич вмів обʼєднувати, саме він із розрізнених повстанських груп зробив справжню армію з єдиними командуванням. Шухевич і нині має обʼєднати - тепер довкола відновлення його музею, зруйнованого росіянами. Маємо відкласти вбік всі політичні суперечки і спільно зробити так, аби якнайшвидше відкрити відновлений музей. Аби сюди знову приходили тисячі людей. Аби повернути Шухевича в стрій для нинішньої боротьби з Росією", - зауважує народний депутат України, історик Володимир В'ятрович. 

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.