Тисячолітнє Городище на Рівненщині повернули у державну власність

На Рівненщині суд ухвалив рішення про повернення державі земельної ділянки історико-культурного призначення в урочищі "Замок" на околиці села Кунин на Рівненщині.

Про це повідомляє Рівненська обласна прокуратура.

"Рішенням Здолбунівського районного суду задоволено позовні вимоги Здолбунівської окружної прокуратури та зобов'язано фізичну особу повернути державі земельну ділянку історико-культурного призначення вартістю ₴3,2 мільйона", - йдеться у повідомленні.

Як встановила прокуратура, попри законодавчу заборону, рішенням сільської ради незаконно передали у приватну власність фізичній особі земельну ділянку, на якій розташована пам'ятка археології місцевого значення. Йдеться про Городище, розташоване в урочищі "Замок" на околиці села Кунин Здовбицької територіальної громади.

Як об'єкт історії та культури воно перебуває під особливою охороною, а землі під ним можуть бути винятково у власності держави. Свого часу на території Городища археологами зібрано уламки гончарного посуду Х – ХI ст. та ХVII – ХVIII ст.

Наразі прокуратура довела незаконність приватизації землі з історичною пам'яткою. Заходи щодо фактичного повернення землі на користь держави будуть вжиті після набрання судовим рішенням законної сили.

 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.