В Острозі перейменовують вулицю Йова Борецького та полковника Івана Литвиненка

Топонімічна комісія в Острозі ініціювала перейменування вулиць на честь святого ПЦУ та полковника Армії УНР

На фейсбук -сторінці Острозької міської ради з'явилася інформація про обговорення щодо перейменування вулиць і провулку в місті.

Серед трьох пропонованих для перейменування топонімів - провулок на честь Йова Борецького та вулиця Івана Литвиненка.

Йов Борецький - ректор Львівської та Київської братських шкіл, ігумен київського Михайлівського Золоверхого монастиря, у 1620 році відновив православну ієрархію на українських землях, митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, публіцист, святий Православної церкви України.

Іван Литвиненко - полковник Армії УНР, інструктор старшинських шкіл УПА, нагороджений Залізним хрестом та Хрестом Симона Петлюри.

Провулок Йова Борецького вже перейменовували рішенням сесії Острозької міської ради наприкінці червня 2022 року. До цього він називався Горний.

"Всі жителі тієї вулиці підписали звернення до комісії при міській раді з тим, що вони не погоджуються з такою назвою і просять переглянути можливість перейменувати його в Гірський. Ми розглянули це на громадській комісії. Прозвучало те, що провулок Гірський — це історична назва, ще за часів Польщі була. Думка була, що провести обговорення і можливо повернути історичну назву вулиці", — пояснив начальник відділу з питань містобудування та архітектури Острозької міськради Віктор Савчук.

 

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.