АНОНС: "ОБЕРЕЖНО, КРИХКЕ!": виставка, присвячена зруйнованим вітражам Маріуполя

29 березня Національний музей історії України запрошує на відкриття виставки, присвяченій зруйнованим вітражам Маріуполя.

Про це інформує Національний музей історії України.

"Обережно Крихке!" - фотопроєкт про найефектніший жанр монументального мистецтва – вітражі. Ідею створення експозиції журналіста і дослідника Івана Станіславського підтримала команда "Місто Марії".

"Я дякую усім, хто долучився до цього проєкту, і присвячую "Обережно Крихке" маріупольцям, життя яких розбилося, наче ці вітражі", - зазначив Іван Станіславський. 

Експозиція вітражів, представлених на виставці, є результатом "фотополювання", яке тривало в Маріуполі з 2019 по 2021 роки. Складність вітражної техніки та вразливість матеріалу потребували від митця неабиякого хисту, тож зі "склом" міг працювати далеко не кожен художник. Попри це, в Маріуполі були створені вітражі, які вражали і масштабами, і виконанням.

"Особливості розташування вітражів роблять жанр суто інтер'єрним, навіть, можна сказати, камерним. Усі барви вітража можна побачити тільки зсередини приміщення та при денному світлі, а це не завжди можливо. На жаль, деякі роботи були замкнені в закинутих приміщеннях, а деякі – в установах з режимним доступом. Через це вітражі Маріуполя лишалися здебільшого невідомими широкому загалу", – розповідає Іван Станіславський.

Вперше фотопроєкт "Обережно Крихке!" був представлений у Львові на платформі "Mariupol Reborn". В експозиції представлені зображення шести знищених вітражів Маріуполя. Світлини надрукувані на прозорому акрилі, що наближає експонати до фактури скла та посилює враження відвідувачів.

Виставку доповнюють три міні копії маріупольських панно: "Прометей" та два фрагменти вітража Маріупольської камерної філармонії "Україночка" й "Скрипаль", виконані у класичній вітражній техніці. Серед експонатів - уламки справжнього вітражного скла, які наочно демонструють крихкість цього виду мистецтва.

В розширеному форматі виставка відкривається в Національному музеї історії України. Апсида на третьому поверсі оснащена великою кількістю вікон, а це означає, що у сонячному світлі маріупольські вітражі засяють своїми яскравими кольорами та різнобарв'ям, – зазначає команда "Міста Марії".

Під час облоги Маріуполя російськими військами усі вітражі були знищені. Тож експозиція водночас має важливу складову – демонструє злочини російських окупантів, знищення української історії та ідентичності.

Відкриття фотовиставки мало відбутися у березні 2022 року в Маріуполі, але вона стартує зовсім в інший час і в іншому місці.

Коли: 29 березня, 15:00.

Де: Національний музей історії України (Київ, вул. Володимирська, 2)

 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.