АНОНС: "ОБЕРЕЖНО, КРИХКЕ!": виставка, присвячена зруйнованим вітражам Маріуполя

29 березня Національний музей історії України запрошує на відкриття виставки, присвяченій зруйнованим вітражам Маріуполя.

Про це інформує Національний музей історії України.

"Обережно Крихке!" - фотопроєкт про найефектніший жанр монументального мистецтва – вітражі. Ідею створення експозиції журналіста і дослідника Івана Станіславського підтримала команда "Місто Марії".

"Я дякую усім, хто долучився до цього проєкту, і присвячую "Обережно Крихке" маріупольцям, життя яких розбилося, наче ці вітражі", - зазначив Іван Станіславський. 

Експозиція вітражів, представлених на виставці, є результатом "фотополювання", яке тривало в Маріуполі з 2019 по 2021 роки. Складність вітражної техніки та вразливість матеріалу потребували від митця неабиякого хисту, тож зі "склом" міг працювати далеко не кожен художник. Попри це, в Маріуполі були створені вітражі, які вражали і масштабами, і виконанням.

"Особливості розташування вітражів роблять жанр суто інтер'єрним, навіть, можна сказати, камерним. Усі барви вітража можна побачити тільки зсередини приміщення та при денному світлі, а це не завжди можливо. На жаль, деякі роботи були замкнені в закинутих приміщеннях, а деякі – в установах з режимним доступом. Через це вітражі Маріуполя лишалися здебільшого невідомими широкому загалу", – розповідає Іван Станіславський.

Вперше фотопроєкт "Обережно Крихке!" був представлений у Львові на платформі "Mariupol Reborn". В експозиції представлені зображення шести знищених вітражів Маріуполя. Світлини надрукувані на прозорому акрилі, що наближає експонати до фактури скла та посилює враження відвідувачів.

Виставку доповнюють три міні копії маріупольських панно: "Прометей" та два фрагменти вітража Маріупольської камерної філармонії "Україночка" й "Скрипаль", виконані у класичній вітражній техніці. Серед експонатів - уламки справжнього вітражного скла, які наочно демонструють крихкість цього виду мистецтва.

В розширеному форматі виставка відкривається в Національному музеї історії України. Апсида на третьому поверсі оснащена великою кількістю вікон, а це означає, що у сонячному світлі маріупольські вітражі засяють своїми яскравими кольорами та різнобарв'ям, – зазначає команда "Міста Марії".

Під час облоги Маріуполя російськими військами усі вітражі були знищені. Тож експозиція водночас має важливу складову – демонструє злочини російських окупантів, знищення української історії та ідентичності.

Відкриття фотовиставки мало відбутися у березні 2022 року в Маріуполі, але вона стартує зовсім в інший час і в іншому місці.

Коли: 29 березня, 15:00.

Де: Національний музей історії України (Київ, вул. Володимирська, 2)

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.