У Полтаві пошкодили пам'ятну дошку Джохара Дудаєва

У Полтаві вандали пошкодили пам'ятну дошку на честь Президента Чеченської Республіки Ічкерія Джохара Дудаєва.

Про це інформує Telegram-каналу PVP.Poltava.

"9 березня приблизно о 18:40 невідома особа завдала шкоди меморіальній дошці Джохара Дудаєва, яка розташована на стіні дитячої поліклініці", - йдеться у повідомленні.

Форма вм'ятин може свідчити про те, що по дошці стріляли дробом. Особи, які можуть бути причетні до акту вандалізму, наразі встановлюються правоохоронцями.

Дошка була встановлена на фасаді будівлі дитячої поліклініки на Садах-2, поруч з будинком, де Дудаєв мешкав під час своєї служби у Полтаві. Відкриття пам'ятної дошки відбулося 15 лютого — у день народження військового та політика.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.