АНОНС: Презентація спогадів про Голодомор, що вціліли в архіві СБУ

8 лютого у Музеї Голодомору відбудеться презентація археографічного видання – спогадів "33-й рік", автором яких є вчитель з Боярки, що на Київщині, свідок Голодомору Лавро Нечипоренко.

Про це інформує Музей Голодомору. 

Унікальний рукопис, що має детективну історію, пов`язану з діяльністю КДБ та рухом шістдесятників, три роки тому був переданий до Музею Голодомору, і вже кілька місяців представлений в експозиції Зали пам`яті.

А тепер його зможе прочитати кожен охочий, адже музей видав друком спогади як історичне джерело особового походження. Зміст спогадів є важливим для розуміння механізму вчинення геноциду в Києві та в селах Житомирської і Вінницької областей (за сучасним адміністративним поділом).

Частина видання здійснена за сприяння Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія та за кошти Православної церкви України і парафії собору Святого Андрія у Вашингтоні (США).

Уривок з книги "33-й рік" Лавра Нечипоренка

Участь у заході візьмуть:

• Блаженнійший Епіфаній, Предстоятель Православної церкви України, Митрополит Київський і всієї України;

• Леся Гасиджак, в. о. Генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду;

• Роман Молдавський, упорядник видання, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Національного музею Голодомору-геноциду;

• Олександр Лаврович Нечипоренко, син автора спогадів;

• Ярослав Файзулін, директор Центрального державного історичного архіву України;

• Андрій Ковальов, історик, політолог, дослідник спогадів, речник Генерального штабу Збройних Сил України.

Коли: 8 лютого об 11:30

Де: у Музеї Голодомору (Київ, вул. Лаврська, 3) 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.