Війська РФ авіабомбами тричі обстріляли пам’ятку національного значення Кам’янська Січ

На Херсонщині російські окупанти скинули авіабомби на пам’ятку національного значення Кам’янська Січ.

Про це повідомили у Міністерстві культури та інформаційної політики України.

1 лютого вороги завдали авіаудару по території пам'ятки національного значення Кам'янська Січ, що входить до складу Національного заповідника "Хортиця". На території культурного об'єкта знаходиться могила кошового отамана Костя Гордієнка та кладовище запорізьких козаків першої половини XVIII століття.

За словами керівника Міністерства культури та інформполітики Ростислава Карандєєва, перший вибух стався безпосередньо на місці розташування колишньої Кам'янської Січі, точніше - на території господарчого передмістя Січі, де протягом багатьох років здійснювали розвідувальні та дослідницькі роботи співробітники заповідника "Хортиця". Тут знаходяться ще недосліджені виробничі об'єкти залізотопного та гончарного комплексу першої половини 18 століття.

Другий "приліт" був на територію сучасного туристичного об'єкта, де розташовується лапідарій, на якому представленні кам'яні пам'ятки (зокрема, зернотерки), недалеко від хреста та могили кошового отамана Костя Гордієнка та в'їзних воріт Січі, побудованих у 2009 році.

"Росія завдала чергового удару по нашій спадщині - поцілила у Кам'янську Січ. Це вкотре доводить, що РФ цілеспрямовано нищить нашу матеріальну культуру, аби стерти українців як націю. Однак їй це не вдасться: Росія не зможе оминути покарання за свої злочини й відповідатиме за них у міжнародних судах", - підкреслив Ростислава Карандєєва.

Співробітники Національного заповідника "Хортиця" розпочали документування наслідків атаки на унікальну пам'ятку козацької доби. На рахунку країни-агресора вже понад 120 пошкоджених чи зруйнованих пам'яток національного значення.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.