У Стокгольмі відкрилася виставка про тисячоліття спільної історії Швеції та України

15 лютого в Музеї шведської армії в Стокгольмі відкрилась знакова міжнародна музейна виставка "Перехрестя: 1000 років спільної історії Швеції та України".

Про це повідомили в Міністерстві культури та інформаційної політики України.

Разом із Королем Швеції Карлом XVI Густавом тимчасово виконуючий обов'язки Міністра культури та інформаційної політики України Ростислав Карандєєв оглянув експозицію Музею шведської армії. 

"Відкриття такої масштабної виставки в Швеції – це важливий інструмент євроінтеграційної політики України. Так ми не тільки демонструємо нашу тисячолітню й багатогранну культуру та історію  Європі, а й нагадуємо, що ми завжди були, є і будемо частиною європейської сім'ї. За цей цивілізаційний вибір ми боремось щодня", – зазначив Ростислав Карандєєв під час відкриття виставки.

Виставка є одним із найбільших міжнародних історичних проєктів України часів незалежності. Серед експонатів: унікальні артефакти з майже 30 музеїв, архівів, бібліотек України та Швеції, зокрема оригінальні експонати з колекцій 16 музеїв та заповідників, бібліотеки із різних регіонів України.

Така увага до української культури та історії підкреслює сталість, багатовікову традицію та послідовність зовнішньої політики Швеції щодо підтримки ідеї вільної України. Знаково, що Швеція першою зі скандинавських країн офіційно визнала українську незалежність.

Установи-організатори виставки: Національний музей історії України у Другій світовій війні, Національний шведський музей військової історії, Національний архів Швеції та інші. Куратори від України – Юрій Савчук, від Швеції – Йоганна Фріс-Маркевич та Фабіан Арнгайм.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.