Центральний державний архів-музей літератури і мистецтв України намагаються виселити із будівлі

Подано позов про виселення Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України із будівлі Бурси XVIII сторіччя.

Про це повідомили у Центральному державному-архіві музею літератури і мистецтв України.

"У зв'язку зі зверненнями Національного заповідника "Софія Київська"(балансоутримувача приміщення), Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву до Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України подано позов про виселення із будівлі Бурси, в якій архів-музей знаходиться з дня його заснування з 1966 року. Це не перша спроба нас виселити, хоча без надання рівноцінного приміщення – це заборонено!", - зазначили у Центральному державному-архіві музею літератури і мистецтв України у коментарях на своїй сторінці на Фейсбук. 

Господарським судом м. Києва відкрите провадження у справі №910/18089/23 за позовом РВ ФДМУ по м.Києву до Центрального державного-архіву музею літератури і мистецтв України, треті особи на стороні позивача Національний заповідник "Софія Київська", Міністерство культури та інформаційної політики України про виселення із приміщень будівлі Бурси XVIII сторіччя.

Позов про виселення вмотивовано тим, що балансоутримувач в особі Національного заповідника "Софія Київська" та орган управління в особі МКІП відмовляє у подовженні терміну дії договору оренди.

Одним із задекларованих пріоритетів керівництва МКІП є збереження культурної спадщини, частину якої і зберігає архів-музей на території Національного заповідника "Софія Київська".

Державна архівна служба України критично ставиться до вказаного позову та не підтримує його в повному обсязі. Ухвалою від 22.01.2024 року до участі у справі також залучено Державну архівну службу України та Міністерство юстиції України.

 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.