IN MEMORIAM: помер письменник, громадський діяч Ярослав Гелетій

У віці 90 років помер громадський діяч та письменник Ярослав Гелетій - член правління Львівської Громадської організації «Меморіал» імені Василя Стуса.

Про це повідомив Роман Гунда, голова Львівського ГО "Меморіал" ім. Василя Стуса.

"Відійшов у вічність Ярослав Гелетій. Член правління Львівської Громадської організації "Меморіал" імені Василя Стуса
Присвятив більшість свого життя для української справи! Представник тої найстарішої гвардії інтелігентів та патріотів,які пережили дуже багато на своєму життєвому шляху! Вічна памʼять!", - написав Роман Гунда.

Ярослав Гелетій був головою громадського просвітянського фонду "Джерело" імені Івана Фещенка-Чопівського, завдяки якому вийшли сотні тисяч примірників газети "Промінь" для українців Республіки Комі, збірки бібліотечки імені В'ячеслава Чорновола, історично-інформаційно томи "Комі-ГУЛАГіани", журналу та альманаху "Український вісник".

Ярослав Гелетій народився 19 лютого 1933 року в містечку Колки на Волині. Його батька, який був вчитем української мови, закатували за національну ідею. 

Ярослав Гелетій став ініціатором вшанування пам'яті Пирятинської трагедії, яка сталося 19 серпня 1944 року.

У 1973 році захистив дисертацію, отримав вчений ступінь кандидата технічних наук.

 

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.