У Полтаві з'явиться пам'ятна дошка на честь Джохара Дудаєва

У Полтаві з'явиться пам'ятна дошка на честь Джохара Дудаєва - генерал-майора авіації і першого президента Ічкерії, який в 1985-1987 роках працював у місті Полтава.

Про це повідомив Олег Пустовгар, регіональний представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області.

Рішенням Полтавського міськвиконкому погоджено встановлення пам'ятної дошки на фасаді будівлі дитячої міської клінічної лікарні. Це будівля якраз і розташована за кілька метрів від будинку, де мешкав легендарний лідер Ічкерії.

"Не всі полтавці знають, що ворог російського імперського режиму Джохар Дудаєв із 1985 по 1987 рік жив у Полтаві й працював на посаді начальника штабу 13-ї гвардійської важкої бомбардувальної дивізії. Нарешті відновлюється пам'ять про генерал-майора авіації і майбутнього президента Республіки Ічкерія Джохара Дудаєва у Полтаві", - написав на своїй фейсбук-сторінці Олег Пустовгар.

Дошку встановлюватиме Генеральне представництво Чеченської Республіки Ічкерія в Україні.

Раніше з ініціативи топонімічної комісії рішенням сесії Полтавської міськради вулицю Нікітченка у мікророрайоні Сади перейменовано на честь Джохара Дудаєва. Він певний час мешкав саме на цій вулиці. Під час голосування на платформі Едем полтавці масово підтримали саме таку нову назву вулиці.

Про життя й діяльність першого президента Республіки Ічкерія, – особисті речі в полтавському музеї важкої бомбардувальної авіації.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.