Мелодію найдавнішої української колядки записали на Львівщині

На Львівщині записали мелодію найдавнішої української колядки, якій майже 400 років.

Про це пише zaxid.net.

На Львівщині записали мелодію найдавнішої української колядки, якій майже 400 років. Раніше завдяки етнографічним записам Івана Франка був відомий лише її текст. У ній розповідається про війну і відбудову київського Софійського собору. Мелодію ж відтворили завдяки старожилам прикордонного бойківського села Галівка на Львівщині.

"Є коляда у Мшанці, яку співали з незапам'ятних часів. Серед іншого, в ній розповідається про будівництво собору Святої Софії в Києві. Цю коляду 140 років тому записав о. Михайло Зубрицький, який служив парохом у Мшанці. Мшанецька коляда зацікавлює Івана Франка. Її видають, і це спричиняє міжнародну дискусію. Колядка унікальна і єдина в своєму роді, оскільки в ній містяться місцеві легенди про створення світу та про війноньку, яку Господь затопив огняним дощем та громовими кулями", – розповів парафіяльний священик сусіднього села Мшанець Роман Гром.

На давній вік колядки вказує згадка про будівництво Софії Київської. Хоча насправді йдеться про її відбудову після знищення татарами.

"Талановита людина, яка якимось чином мала відношення до Могилянського відродження Софії, бачила це на власні очі, опинилася у Мшанці і тут спрацював її поетичний дар – вона написала твір, який захопив усіх", – припускає завідувач музею "Софія Київська" Ігор Нетудихаткін.

Таким чином ця коляда є найстарішою в Україні, дотепер такою вважалася коляда "Бог предвічний", яку виконують з 1780-х років.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.