"Софія Київська" запустить у продаж колекційні купюри із зображенням Золотих воріт

Національний заповідник "Софія Київська" розпочинає реалізацію нових колекційних купюр "нуль євро" із зображенням визначної пам’ятки архітектури ХІ століття - Золотих воріт.

Про це повідомляє Міністерство культури та інформаційної політики України.

"Лімітовану колекцію євробанкнот із зображенням Золотих воріт, які входять до списку Світової спадщини ЮНЕСКО і є однією з найвеличніших пам'яток українського народу, виготовили у Франції. Сувенірні банкноти мають фіолетовий відтінок, вони схожі на купюри номіналом 500 євро, а їхній розмір як у 20 євро", - йдеться у повідомленні. 

Ініціатором українського випуску Euro Souvenir 0 є компанія Nunofia s.r.o., яка є ексклюзивним власником ліцензії та видавцем. Символічно, що в ХІІІ столітті саме Золоті ворота були одним із бастіонів, що стали на шляху монголо-татарської навали, тим самим уберігши від неї країни Європи. 

Нова євробанкнота вийшла невдовзі після того, як з'явилася купюра на тему досягнення миру в Україні.Мета проєкту – популяризація найважливіших культурних та історичних пам'яток, а також сприяння збереженню та матеріальному забезпеченню європейської культурної спадщини.

Як нагадали у міністерстві, випуск сувенірних купюр започаткував у 2015 році французький бізнесмен Ричард Файл. Ідею випуску банкноти "нуль євро" підтримав Національний банк Франції за згодою Європейського центрального банку. Купюри мають вигляд реального євро та виготовлені за тією ж технологією, що використовується для справжніх євробанкнот. Сувенірні купюри викликали справжній ажіотаж у колекціонерів. 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.